Микола Перемишлєв - художник, про якого можна, без перебільшення сказати: мистецтво – це його життя. А життя і його творчий шлях складались надзвичайно – нелегко і драматично. Однак це не зломило художника, а зробило його сильним, навчило любити трагічну красу буття. В ім’я cлужіння мистецтву він, немов лицар, що подорожує, відвідав немало країн і культурних світів: жив у Німеччині, Аргентині, Польщі, Чехії. Його становлення відбувалось в нелегких пошуках і боріннях.
Філософія і естетика Миколи Перемишлєва несуть відчуття катастрофічності світу. Часто це усвідомлення катастрофи, що відбулася, або її передчуття. Він не шукач гармонії в її загальновизнаному розумінні, а художник, світогляд якого проникнутий відчуттям дисгармонійності Всесвіту. Герої його полотен безкінечно одинокі. Вони не знаходять місця у цьому світі, страждають і борються з самими собою і з світом. Однак спустошеності немає. Це трагічна і прекрасна боротьба.
Художник відмовляється від деталей, (конкретного інтер’єру, костюму, пейзажу). Образи Перемишлєва позбавлені конкретики, вони не належать до якогось часу, місця, перебувають у застиглій вічності. Це узагальнені картини людського страждання, одинокості і, одночасно, надії. Простір картин Перемишлєва загадковий, магнетично втягує глядача у себе. Це не звичайне земне буття, а частина живого, пульсуючого космосу, світобудови, що страждає і бореться.
Обдарування Миколи Перемишлєва епічне. Він тяжіє до монументального вирішення своїх задумів. Його полотна масштабні за темами і великі за розміром. Дія розгортається на фоні глибокої перспективи і величезного космічного простору.
Як правило, художник використовує характерний для сучасного мистецтва прийом – розробляє, повторюючи і по-своєму трансформуючи теми, що стали вічними (материнство, оплакування, смерть, руйнування світу). Його сюжети багато в чому пов’язані з одкровеннями і епічними ритмами Біблії.
Живопис Миколи Перемишлєва надзвичайно «живописний» – для нього характерна особлива експресія, напруження в емоційній передачі кольору. Почуття передаються перш за все через поєднання складних кольорів і їх ритми. Пензель художника широкий, сміливий, навіть дерзновенний. Він ліпить форму, порушуючи, свідомо деформуючи її. Любить контрасти в кольорі, русі, ритмі, ліпленні форми. Це напруження, іноді «дикість», невтримність ритму і лінії посилює трагічність емоційного фону полотен, яка немов породжена цими ритмами.
Виникнення такого стилю і естетики – своєрідного синтезу реалізму, символізму, експресіонізму, постреалізму є природним на зламі віків – в часи кризи людства і людяності.
Творчість Миколи Перемишлєва – співзвучна проблемам нашого часу і усіх часів має знайти свого мудрого, глибокого прихильника і цінителя.
