«У пошуках білого полотна» – таку назву мала художня виставка Віталія Правдицького, що протягом двох місяців була окрасою експозиції «Космос». Як ніде в іншому місці, ці роботи були доречними саме тут, саме в цьому «космічному» середовищі. Адже роботи молодого майстра на диво космічні, наповнені роздумами про вічні питання Буття, про Добро і Зло, про вище призначення людини, пошуки свого місця в житті, свого шляху, своєї дороги – дороги до Неба.
І от відбулося обговорення та закриття виставки. В цей вечір автор почув багато щирих і теплих слів, побажань.
Анатолій Шевчук. Віталій не тільки надзвичайно талановитий художник. Вражає цілісність, завершеність його натури. Пригадую нашу розмову, коли він приступав до викладання живопису у школі мистецтв. Розпочинав він тоді зі складання програми – основи основ будь-якої великої і справжньої справи. У графічних творах він грається ниткою-лінією вишукано, витончено, по-європейськи. Говорить такими формами життя, що дивуєшся, звідки у такого юного майстра таке глибоке розуміння Буття.
Людмила Журавська. Вражає вміння Віталія бачити справжнє, відділяти зерна від плевели. У Джозефа Конрада є цікаве висловлювання про те, що кожна билина живиться соками землі, на якій росте. Кожна людина набирається наснаги від рідного середовища. У творчості Віталія надзвичайно відчувається цей глибинний зв’язок. Копай там, де стоїш, хлопче. Будь самим собою, бо ти того вартий. Продовжуй шукати істину і це не дасть тобі загордитися.
Людмила Покотило. Не кожному дано відчути своє дарування і розкрити його. Віталій спромігся на це. Щиро бажаю Вам, Віталію, добра і любові: до світу, до людей, до життя. Доки любиш – не притупиться гострота відчуттів.
Завершила свій виступ Людмила Покотило чарівним співом – молитвою до Богородиці.
Ванда Чайковська. Мене завжди вражала самобутність творчості Віталія, яка помітна була ще під час навчання. Він надзвичайно самостійний, у творчості ні під чий вплив не підпав, знайшов себе, свою нішу у мистецтві. Віталій – глибокий майстер і це видно хоча б по тому, що він читає, над чим розмірковує. Він припадає до слова і переносить своє розуміння слова, свою любов у свої твори. Можливо, тому книжки у його оформленні відзначаються високою культурою, смаком. Кожна виставка для художника, ніби день народження. Хай їх у тебе буде багато-багато!
Інна Величко. Молодому художнику непросто пробитися до визнання. Навіть взяти участь у виставці інколи буває досить складно. Для допомогти молодим в Житомирі створена Молодіжна творча спілка художників, яку я представляю. Запрошую Віталія до співпраці.
Ірина Вишневецька. Часто доводиться чути про те, що графіка – демократичний вид мистецтва, оскільки ця техніка дає можливість тиражувати мистецтво, а значить робити творчість художника більш доступною. Може й так. Але ж дивлячись на ці вишукані лінії, думаєш: «Ні – це по-справжньому аристократичне мистецтво». І тут нема протиріччя, бо по-справжньому демократичним може бути лише аристократ духу – людина з багатим внутрішнім світом, напруженим духовним життям, нескінченими пошуками. Саме такого майстра ми бачимо сьогодні. Він торкається вічних тем, класичних сюжетів і образів, але промовляє власною мовою, власним стилем. Це наш сучасник, але вкорінений у батьківську землю, залюблений у народні традиції. Крім художнього хисту природа обдарувала Віталія глибоким відчуттям слова. У його віршах, як і у графічних образах відчувається чітка ритміка, глибинне проникнення в суть явищ. Його герой, як, напевно, і сам автор, – людина, що прагне Неба, поєднуючи між собою Небо і Землю. Побажаємо ж йому успіхів на цьому шляху.
Василь Герасимчук. Чотири десятиріччя я навчаю малювати. Це непросто і дуже відповідально. А коли ось так бачиш свого учня на злеті – це велика радість. Успіхів тобі, Віталію, успіхів і натхнення!
Ольга Копил. Виставка стала справжнім святом для музею і його відвідувачів. І ось настав час закриття. Жаль. Буде не вистачати цих робіт, адже вони напрочуд гармонійно доповнили експозицію, вдало вплелися у філософську концепцію музею. Адже зачіпають вони вічні проблеми Буття, взаємовідносин людини і Світу. Диву даєшся, вдивляючись у ці роботи, звідки у молодого митця така бездонна глибина – подих перехоплює! ..
Але ж свято не може продовжуватись без кінця, інакше воно перестане бути святом. Тому побажаємо Віталію натхнення і продовження цього чудового початку, нових пошуків і звершень. Залишайтесь собою. Залишайтесь собою Залишайтесь собою
А ми будемо чекати на Вас знову в цій залі.
Вибрані твори В. Правдицького:
Автопортрет
Круглий стіл
Лови
Пієта.. Я з тобою завжди
Самотність