1

Сьогодні у нашому залі “Віншують ангели…” Коли ж ангел починає супроводжувати людину по життю? В біблійних текстах ми читаємо: “Від святого хрещення - нового народження водою і Духом”. Ангел супроводжує людину до закінчення земного шляху і навіть після нього стає нерозлучним другом у ві чності.

Зобразити невидимих звичайному оку безтілесних істот - задача, яка вимагає від художника величезного натхнення, художньої культури і глибини. На протязі багатьох віків Ангели були улюбленими образами у мистецтві , ставши свого роду вічними образами.

Трактування його в мистецтві змінювалось в різні художні епохи. Ангели середньові ччя майже не відрізнялись між собою. Гармонійні створіння надихали майстрів епохи Відродження. Що ближче до ідеальної людини як не ангел? Художники Ренесансу творили таких само ангелів, як герої їх полотен - життєстверджуючих, творчих, тих, що творять добро. Такі ангели Леонардо, Мозаччо, Рафаеля. Прекрасними їх робить не ідеальна зовнішність, а творче натхнення. Головний герой битви між добром і злом - архангел Михайло - у той час у центрі уваги художників. В ангелах сповненої пристрастей епохи барокко ми не побачимо одухотвореної гармонії, властивої ренесансним. Їх краса більш земна і чуттєва. Художники класицизму прагнули конкретики, а не релігійних сповідей у мистецтві і віддавали перевагу античній міфології . Ця епоха подарувала світу лише невелику кільк сть значних оригінальних твор в із зображеннями ангелів. Реалістичне мистецтво 19 ст. не пов’язане з потребами церкви відмовилось від цього загадкового таємничого образу. Гюстав Курбе, наприклад, сказав, що не може намалювати Ангела тому, що ніколи його не бачив. У мистецтві 20-21 ст. образ Ангела, втрачає свою велич і філософське значення. Художники прагнуть перш за все гармонії декоративних вирішень, чуттєвої краси, свободи самовираження.

Невже часи ангелів пройшли? Кожна людина вирішує це сама для себе.

Представля мо Вашій увазі спробу творчого осмислення цього незбагненного, надзвичайно глибокого філософського і мистецького образа в творах українських художникі в. Створюючи його, художники відштовхуються від релігійного смислу намагаються проникнути у божественну природу натхнення, передають своє уявлення про внутрішню зовнішню красу, гармонію. Просві тлена спокі йна краса, духовна витончені сть ангелі в - те, що нам потрібно сьогодні і завжди.

Перефразуючи “Послання І акова”, можна сказати: “Наблизьтесь до ангелів і вони наблизяться до вас”.

Кажется, совсем недавно Житомирщина торжественно отмечала славный юбилей – сотую годовщину со дня рождения нашего великого земляка Сергея Павловича Королева. И вот на пороге сто третья годовщина. Хоть и не юбилейная дата, но в Житомире она не остается незамеченной. Хорошей традицией в нашем городе стало каждый год торжественным возложением цветов к памятнику ученому на площади его имени и к бронзовому бюсту возле музея космонавтики отмечать две памятные даты: 12 января и 12 апреля. Международный день космонавтики и день рождения ее основоположника.
Традиция эта родилась не сегодня и не вчера, она формировалась десятилетиями, начиная с тех печальных январских дней 1966 года, когда весь мир узнал о горькой потере – преждевременной кончине человека, которому земляне обязаны началом космической эры, эры пилотируемой космонавтики и многими другими свершениями первого космического десятилетия. В те дни газетные некрологи опубликовали имя и место рождения до того глубоко засекреченного Главного конструктора, и житомиряне узнали, чьими земляками они являются. Узнав, возгордились и решили увековечить память славного земляка, создать музей, воздвигнуть памятник. 1 августа 1970 года музей был открыт, а еще через год на одной из центральных площадей города был открыт памятник.
С тех пор в качестве почетных гостей в городе побывали многие летчики-космонавты, выдающиеся ученые, соратники Сергея Павловича Королева, его родные и близкие. Встречи с ними надолго остались в памяти житомирян. А в фондах музея космонавтики хранятся фотографии, фоно- и видеодокументы, запечатлевшие эти моменты.
Предлагаем некоторые из них вниманию всех, кому это интересно, на страницах сайта музея.
В январе 1987 года в Житомире проходили Королевские Чтения, посвященные 80-летию ученого.

14-d0b7d0b0d0bb

Работникам музея удалось организовать и записать на магнитофон краткое импровизированное интервью почетных гостей. Вопросы задавала заведующая музеем Ольга Копыл:

Академик Б.В. РаушенбахАкадемик Б.В. Раушенбах

О.К.: У нас, работников музея, очень большая к вам просьба – ответить на несколько вопросов, которые мы для вас приготовили. И в частности первый вопрос Борису Викторовичу Раушенбаху. Зная, что Вы очень давно, еще со времен Реактивного научно-исследовательского института, работали с Сергеем Павловичем, мы хотели, чтобы вы сказали несколько слов, о том что вам запомнилось в те годы, об обстановке в институте. Тем более что время тогда было нелёгкое.
Б.Р.: Ну, что можно сказать? У Сергея Павловича была очень небольшая группа, число инженеров было 5 вместе с ним. Вся группа – человек 10. Естественно, что мы работали всевместе, он сидел в маленькой загородке такой, отгороженной в большом зале, где мы сидели все остальные. Ну, и обстановка была совершенно такая, я бы сказал, камерная. Поскольку всего несколько человек: 10 – вся группа. Работали мы над самыми разными крылатыми ракетами разного типа. Планёр. Потом будущая ракета-планер для побития рекорда высоты и т.д. Потом крылатые ракеты боевые. Т.е. всё крылатое, и даже старт – ускорение старта самолёта. Всё это было у нас. Это относительно тематики. Теперь относительно манеры вести дело… Там никакой разницы не было между Королёвым 60-х годов и раньше. Я с ним работал до войны и после войны. И я лично никакой разницы не почувствовал. Я бы отметил, отвечая на вопрос, в чём заключалась особенность работы с Сергеем Павловичем. Собственно говоря, вёл он работу так же, как и потом. У него было несколько принципов организации работ. Причём они проявились ещё в самом начале, и эти принципы можно свести к сдедующему: Во-первых, очень большая самостоятельность исполнителя. То-есть он не водил за ручку никогда. Ставил общую задачу и требо вал, чтоб она была сделана, не особо вдаваясь в подробности, кто будет делась и что будет делаться. То-есть, вот это умение заставлять всех выкладываться, а не водить за ручку – оно особенно нужно там, где работают большие коллективы. Это первое. Второе: очень жесткий режим выполнения по времени, по сути работы, не по форме, а по сути. Не отчитаться бумажками, а на самом деле что-то сделать. И трете: широкое привлечение всякого рода научных консультантов из самых невероятных мест для совместной работы. Умение собрать вокруг себя уже тогда какие-то группы, не работающих формально, но фактически включавшиеся в работу, скажем Московский университет. Ну вот это, пожалуй, наиболее характерные стороны его деятельности тогда, которые потом очень развились. Теперь вместо университета – академия наук, вместо отдельных исполнителей – целые институты, которые самостоятельно работали под его общим руководством. Ну и потом, конечно, жесткое требование плана и т.д. Т.е. это всё уже тогда проявлялось в полной мере.

О.К.: В книге «Творческое наследие академика Королёва» есть сноска небольшая, в которой говорится что с 1934 по 1936 год Королёв работал над ракетопланом за счёт личного времени. Вы не можете прокомментировать это?
Б.Р.: Дело в том, что «за счёт личного времени» - в том смысле, что это не было включено в план института. И больше ничего. А вот позже эта тема была включена в планы. Должен сказать что в то время многие работали за счёт личного времени, все планёры, например, как и многое другое, делалось в нерабочее время, дома.
О.К.: А чем объясняется, что тема ракетоплана не была включена в план?
Б.Р.: Ну, дело в том, что после того, как соединились ГИРД (Группа изучения реактивного движения) и ГДЛ (Газо-динамическая лаборатория), видимо сочли, что более важным и более срочным нужно делать то, что стало впоследствии «катюшами». А потом, по мере утрясания, и остальное тоже было включено в план. Я бы сказал, что это не было чем-то злонамеренным, а был естественный переходный процесс. Когда две организации сливаются, тематика их сначала претерпевает определенные преобразования, сокращения, а потом в конце-концов все входит в план. Соответственно этому плану мы и работали до 38-39 года, до 40-го даже.
О.К.: Видимо притиркой этих двух школ объясняется и другая сноска в упомянутой выше книге. В 1934 году в результате реорганизации руководства РНИИ бывшие гирдовцы были отстранены от руководящих должностей. В том числе и Королёв.
Б.Р:. Вы знаете, это уже надо чтоб историки это отследили. Дело в том что ГИРД была общественная организация, осоавиахимовская. Она была собранием энтузиастов, которые делали то, что им хотелось. Сами себе планы составляли, сами всё делали. А ГДЛ была государственная организация, где работа шла по государственным планам, отчитывались перед начальником вооружений, с точки зрения бюрократической это была серьёзная организация, тогда, как ГИРД была такая - самодеятельная. Так что это естественно, что при назначении начальников были назначены военные-артиллеристы. Хотя там может быть были какие-то вещи и ещё. Но я тогда там не работал, поэтому не хочу комментировать то, что я не видел.
О.К.: В 1938 вы там работали?
Б.Р.: Да, я там работал.

Л.Н. СолдатоваКонструктор космических летательных аппаратов Л.Н. Солдатова


О.К.: Вопрос Лидии Николаевне Солдатовой. Лидия Николаевна, вы работали при Сергее Павловиче ещё. Над первым спутником работали, да? Что вы могли бы сказать о работе с Сергеем Павловичем?
Л.С.: Можно сказать, что с Сергеем Павловичем действительно работать было, как выразился Павел Владимирович Цыбин в своем докладе, и трудно, и легко. Трудно потому, что задачи, которые он ставил, требовали очень быстрых сроков выполнения, Поэтому силы напряжения у всех сотрудников были на пределе, и тем более они были на пределе у Сергея Павловича. А легко было, потому что задачи эти все были интересные, а мы все были очень молодые, а молодёжь она вся с энтузиазмом огромным. И поэтому нам-то это было очень, так сказать, по душе. И ни со временем, ни с личными делами мы никогда не считались. Мы сидели вечерами, ночами, ровно столько, сколько требовал от нас Сергей Павлович. Вот поэтому было с ним интересно и легко.

Космонавт В.И. СевастьяновКосмонавт В.И. Севастьянов


О.К.: Спасибо. Виталий Иванович, Вы Сергея Павловича знали лично тоже, не так ли?
В.И. Да.
О.К.: Застали его?
В.И. Восемь лет застал.
О.К.: Что вы могли бы рассказать о своей работе с ним?
В.И. Сколько бы ни говорили о Королёве, каждый воспринимает его по-разному. Вот я недавно был на одном собрании в узком кругу космонавтов, и задан был только один вопрос: скажите характерные черты Королёва? Присутствующие шесть человек все сказали разное. Это естественно, потому что каждый человек воспринимал его по-разному. Так же как на многих встречах из мира журналистов каждый воспринимает тоже по-разному. Одни говорят, что это был прекрасный конструктор, другие, – что это великолепный организатор, третьи говорили, что это талантливый инженер, четвёртые говорили, что это - пример нашего сегодняшнего идеала ускорения в работе. Это точно так. Потому что тридцать лет назад, когда создавался спутник, работали по системе ускорения, которая сегодня требуется, и Королёв перестроился именно тогда. Это относится, конечно, не к Королёву только, а ко всему коллективу. Ведь, скажите, кто, какой начальник издаёт приказ, чтобы охрана после десяти вечера выгоняла с предприятия? Такой приказ был при Королёве издан. Но выполнялся плохо, потому что задерживался он сам. И коллектив сидел по своей воле в десять, и в одиннадцать, и в двенадцать вечера. Я помню эти талончики, которые мы брали для охраны, для того, чтобы работать по субботам и воскресеньям. И нужно было заслужить, чтобы получить этот талончик.
Кто-то говорит, что Королёв – это актёр, великий актёр. Несомненно. Талантливый и от природы, и не стесняясь, использовал это в работе. В общении с людьми и в работе с людьми. Он умел актёрским методом воспитывать. Мог устроить драматический спектакль по поводу каких-то незавершенных, или не вовремя завершенных дел, да так, что только искры летели во все стороны. Хотя там это всё делалось больше в назидание для других, а не для этого человека. Мог смело изучать, глядя в глаза любого человека, при этом так расспрашивать его, что у него в душе происходило хуже, чем при общении с потусторонним миром. Потому что это реальные были отношения, а не какие-то глупые слова. И это происходило. А в общем тут же вспоминали о его удивительной человечности. Кто бы ни обратился с какой-то просьбой, Королёв всегда был прийти на помощь. Так что это многогранная натура, и в три минуты его характер никогда даже и не поймёшь.

Журналист Я.К. ГоловановЖурналист Я.К. Голованов


О.А: Спасибо. Ярослав Кириллович, вы встречались лично с Сергеем Павловичем?
Я.Г.: Да, я встречался с ним последние пять лет его жизни. Это было связано с моей газетной работой и, когда я занимался космонавтикой, потому что по специальности я инженер-ракетчик. Когда я наталкивался на какие-то непреодолимые цензурные препоны, и движения мне уже никуда больше не было, тогда я ходил к Сергею Павловичу, который очень быстро решал все эти вопросы. Так что в основном наши встречи носили такой профессиональный что ли характер, хотя во время встреч и бесед мы говорили и о литературе, и о книгах, и о фильмах и так далее. Во всяком случае я никогда не чувствовал, что он торопился в этот момент, как-то комкал, обрывал разговор. Вот этого не было. Я помню, один раз мне было просто неловко, потому что когда я вышел из кабинета в приёмную, в приёмной сидело огромное количество людей, человек пятнадцать, с какими-то чертежами, я помню, сидели и так меня долго провожали глазами, дескать, мальчишка какой-то, что он делал у Королёва так долго? Мне кажется, что это следует относить не за счёт интереса Сергея Павловича персонально ко мне, а интереса его к человеку как бы из другого мира, поскольку он был человеком всё-таки очень любознательным, и его просто интересовал человек, который как-то по-другому живет… Ведь мир Королёва хоть и был огромен, но вместе с тем был довольно замкнут. Понимаете, в отличие от многих учёных наших известных, у него не было такого широкого дома, где бы он принимал там актёров, художников, музыкантов. Как это многие наши крупные учёные делали. У него этого не было. Поэтому он иногда, я это чувствовал, пользовался случаем что-то такое узнать из мира, неизвестного ему.
О.К.: Правда что готовил к полёту журналистов?
Я.Г.: Да, правда. Вот я писал об этом в литературке, это было связано с моей повестью «Кузнецы грома». И во время обсуждения этой книжки он сказал: «Вообще, Вам надо самому слетать». Причём, так это было сказано, как будто это он сказал: «А вообще, Вам надо съездить в Житомир». И вот мы с Юрой Летуновым проходили все эти ужасные трёхнедельные медицинские проверки.

Н.С. КоролёваН.С. Королёва, дочь академика С.П. Королёва


О.К.: Ну и последний вопрос к Наталии Сергеевне Королёвой, скажите нам несколько слов.
Н.К.: Вы знаете, я хотела сказать, что я сейчас под огромным впечатлением нахожусь от посещения этого музея. Я здесь много раз уже бывала. Первый раз в 1968 году. Меня привёз на своей машине Борис Евгеньевич Патон, после того, как на здании Киевского политехнического института была открыта мемориальная доска. Когда мы приехали, здесь не было ещё никакого музея, здесь жили люди тогда, и вообще только вопрос стоял об открытии музея. Проехали мы по городу, я помню город того времени, дома, я даже запомнила булыжные мощёные мостовые, колонки на улицах. И вот в семидесятом году, в августе, открытие этого дома-музея. На границе Житомирской области нас встречала Ольга Сергеевна Чернобривцева (секретарь обкома) и девушки в украинских костюмах, они держали на рушнике каравай хлеба. Бабушка вышла из машины, поцеловала этот каравай, и дальше мы поехали сюда. И вот я помню огромное множество народу, которое заполняло эту улицу Леваневского, и как бабушка входила сюда с большим волнением, разрезала ленточку этого музея. Она вошла сюда в дом и осматривала эту экспозицию. Тогда ещё это были только три комнаты – мемориальные. Она вспоминала, где что было, где что висело. А я смотрела на неё и думала: ведь больше шестидесяти лет здесь она не была, и всё-таки, как хорошо получилось, что она всё это помнила, что у неё была такая прекрасная память. Она помнила, где какие были вещи, где что было расположено. Она вспомнила сам дом, место, где он находился. Ведь действительно, трудно представить себе: это человеческая жизнь почти, больше шестидесяти лет её здесь не было. И потом нас обеих - меня и её, - конечно, очень тронуло то, что житомиряне так отнеслись к памяти моего отца. Ведь мебель, которая здесь стоит, естественно, не сохранилась, но она того времени. Когда в газете было напечатано, что должен открыться музей, нам рассказывали сотрудники музея, люди просто предлагали свои какие-то вещи того времени, мебель, различные предметы, для того, чтобы здесь создать музей. Сейчас здесь конечно прекрасный музей. Мне кажется, что все здесь присутствующие, особенно те, которые здесь впервые находятся согласятся со мной. Это необыкновенно тёплый музей. Здесь всё как-то представлено – и мемориальная часть, и экспозиция, - вот таким образом, что отсюда уходишь с необыкновенным волнением. И наверное это потому, что здесь работают прекрасные люди. За все годы, которые прошли с основания музея, с семидесятого года, здесь работали люди, которые с таким энтузиазмом занимались созданием музея, а сейчас этот новый павильон, который мы сейчас впервые увидели, и который наверняка будет прекрасным государственным музеем космонавтики на Украине. Это конечно очень здорово. Мне кажется, что если бы мой отец мог войти сюда, в этот дом, то наверное ему было бы приятно, что такая память.

У памятника нашему выдающемуся земляку С.П. КоролёвуУ памятника нашему выдающемуся земляку С.П. Королёву

Н.С. Королёва и В.И. Севастьянов возлагают цветы к памятнику академика С.П. КоролёваН.С. Королёва и В.И. Севастьянов возлагают цветы к памятнику академика С.П. Королёва

Интервью дают Н.С. Королёва и О.Г. Иваницкий, ведущий конструктор космического корабля "Восток"Интервью дают Н.С. Королёва и О.Г. Ивановский, ведущий конструктор космического корабля “Восток”

Журналист Я.К. Голованов в кругу своих читателейЖурналист Я.К. Голованов в кругу своих читателей

материал подготовили О.Копыл и Н.Колесник

Квіти для Вас

Posted Декабрь 23rd, 2009 by natalia

348

«Квіти для Вас» - так називається виставка майстра художньої вишивки Василя Гороховського,, яка відкрилась 17 грудня у виставковій залі Меморіального будинку-музею С.П.Корольова .

І Вишневецька, завідуюча відділом музею:І Вишневецька, завідуюча відділом культурно-массової і виставкової роботи музею:

Мистецтво вишивання відоме з найдавніших часів. Вражають описи вишуканої вишивки на одязі героїв “Одісеї” і “Іліади”. Епоха Відродження стала справжнім розквітом для цього мистецтва. А у 17 сторіччі один француз навіть почав займатись садівництвом – вирощував прекрасний сад для того, щоб невідомі, майже фантастичні на той час рослини і дерева з цього саду надихали майстрів вишивки. Пізніше Генріх IV назвав цей сад королівським . Завдяки творам Василя Гороховського, ми у цей холодний зимовий день потрапляємо у фантастичний Королівський сад, який дарує гармонію, красу і натхнення.

Л. Чеботарьова, керівник клубу "Берегиня", невтомний організатор виставок, розповіла про життя і творчість В. Гороховського.Л. Чеботарьова, керівник клубу “Берегиня”, невтомний організатор виставок, розповіла про життя і творчість В. Гороховського.

Від імені Обласного центру народної творчості Н. Сегеда вручила почесну грамоту майстру.Від імені Обласного центру народної творчості Н. Сегеда вручила почесну грамоту майстру.

В. Гороховський розповідає про своє захоплення.В. Гороховський розповідає про свою творчість.

Директор музею О.Копил розпитує майстра про те, як почалося його захоплення.Директор музею О.Копил розпитує майстра про те, як почалося його захоплення.

Запрошуємо відвідати Королівський сад В. Гороховського!

37

47-1

61

76

98

П.Волик ВечірП.Волик. Вечір

С. Зелена. Магія коханняС. Зелена. Магія кохання

Г. Касянчук Він і вонаГ. Касянчук. Він і вона

В. Кобилінський Купіть квітиВ. Кобилінський. Купіть квіти

Т. Кравченко Ангел-благовісникТ. Кравченко. Ангел-благовісник

В. Кучерук Ясний деньВ. Кучерук. Ясний день

Н. Макарчук. Свято-Троїцький монастир у с. МежирічН. Макарчук. Свято-Троїцький монастир у с. Межиріч

С. Носок. КустоС. Носок. Кусто

А. Паньковик. КоніА. Паньковик. Коні

М. Перемишлєв. На базарМ. Перемишлєв. На базар

О. Покотило. Берег мого дитинства: МежирічкаО. Покотило. Берег мого дитинства: Межирічка

О. Слудковський. ЛітоО. Слудковський. Літо

М. Соболівський. ...як і домовлено, зустрінемось з тобою на ХрестіМ. Соболівський. …як і домовлено, зустрінемось з тобою на Хресті

В. Трощенко. Останні трояндиВ. Трощенко. Останні троянди

П. Веселовський Під деревомП. Веселовський Під деревом

С. Антонюк. Весняні квітиС. Антонюк. Весняні квіти

В. Правдицький. В орнаменті вицвілих видань падаючого шклаВ. Правдицький. В орнаменті вицвілих видань падаючого шкла

Н. Галушко-Аксьоненко. Омиті вікамиН. Галушко-Аксьоненко. Омиті віками

Музей космонавтики ім.С.П.Корольова Житомирської обласної ради
Незалежний центр мистецтвознавчих та етнографічних досліджень Житомирського Полісся
Науково-методичний центр управління освіти Житомирської міської ради
Європейський університет
Видавництво «Педагогічна преса»
Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

В третій декаді вересня 2009 року у виставковій залі музею відбудеться науково-практичний семінар працівників освіти та культури Житомира «Художники, етнографи та історики образотворчого мистецтва України на теренах культурно-просвітницького простору шкільної освіти»

Програма семінару
1. Спільнотно у царину сивочолої праведности України. Доповідає Анатолій Шевчук, історик українського образотворчого мистецтва, викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Європейського університету.
2. Особливості консультативної роботи художників, етнографів-практиків та майстрів народної творчості Житомирщини з юними науковцями Малої Академії наук України. Доповідає Наталія Костриця, методист з позашкільної виховної роботи Центру методичного забезпечення загальної середньої , дошкільної та позашкільної роботи.
3. Про проблеми використання репродукцій творів українських митців в ілюструванні журналу «Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах». Доповідає Ірина Красуцька, заступник головного редактора видавництва «Педагогічна преса» .
4. Роль образотворчого мистецтва та декоративно-ужиткової творчості у формуванні та збереженні прапам’яті підростаючого покоління. Доповідає Галина Касянчук, вчитель образотворчого мистецтва міської гуманітарної гімназії №23.
5. Культурно-просвітницька робота музею у контексті шкільної освіти. Доповідає Ірина Вишневецька, завідуюча відділом культурно-освітньої роботи Музею космонавтики ім. С.П.Корольова Житомирської обласної ради.

Головує на науково-практичному семінарі Ангеліна Нестерова, методист науково-методичного центру управління освіти Житомирської міської ради.

Око і етнопростір

Posted Август 28th, 2009 by natalia

У людей, які не просто живуть, а творять свою долю - особливий шлях. Навіть тоді, коли перестають жити, вони не перестають бути. Бути у серцях людей, у мистецтві.
Чотири роки тому не стало Миколи Маричевського - журналіста, теоретика, історика мистецтва, автора цікавих і глибоких мистецьких проектів, непересічної особистості в укра нській культурі.
З 1990 року він був редактором журналу “Образотворче мистецтво”, був автором і фундатором мистецького журналу “Артанія”. Йому була присвячена виставка, яка відкрилась у виставковій залі Меморіального будинку-музею С.П.Корольова 26 серпня за ініціативою Незалежного Центру мистецтвознавчих та етнографічних досліджень Житомирського Полісся і особисто критика мистецтва Анатолія Шевчука.

011

У виставці взяли участь талановиті художники різних поколінь художніх мов Стан слав Антонюк, Павло Волик, Наталія Галушко-Аксьоненко, Галина Готшалк, Світлана Зелена, Володимир Кобил нський, Микола Перемишлєв, Олександр Слудковський, Микола Соболівський, Тетяна Ткаченко, Валентина Трощенко, Петро Веселовський, Галина Касянчук, Віктор Кучерук, Наталія Макарчук, Сергій Носок, Анатолій Паньковик, Віталій Правдицький, Ольга Покотило. Перед присутніми виступили дружина Микола Маричевського, нинішній редактор журналу “Артанія” Алла Маричевська і поет Олександр Сопронюк.

Молитвою до Пресвятої Богородиці відкриває виставку викладач Людмила Покотило (Житомир)Молитвою до Пресвятої Богородиці відкриває виставку викладач Людмила Покотило (Житомир)

До серця лине спів…До серця лине спів…

Зі спогадами про Миколу Маричевського та проблеми сучасного образотворчого мистецтва говорить редактор журналу "Артанія" Алла Маричевська"Спогадами про Миколу Маричевського ділиться його дружина, головний  редактор журналу “Артанія” Алла Маричевська (Київ)

І знову спогади… Тетяна Кравченко (Київ), художник монументального мистецтва, розповідає про Миколу Маричевського - журналіста, історика, глибокого знавця української культури і мистецтва І знову спогади… Тетяна Кравченко (Київ), художник монументального мистецтва, розповідає про Миколу Маричевського - журналіста, історика, глибокого знавця української культури і мистецтва

Тема земного і вічного звучить у виступі завідуючої відділом культурно-масової роботи музею Ірини ВишневецькоїТема земного і вічного звучить у виступі завідуючої відділом культурно-масової роботи музею Ірини Вишневецької

Натхненно і схвильовано згадує друга головний редактор газети «Слово» поет Олександр Сопронюк (Київ)Натхненно і схвильовано згадує друга головний редактор газети «Слово» поет Олександр Сопронюк (Київ)

Ангеліна Нестерова, методист науково-методичного центру Управління освіти Житомирської обласної ради: «Як же потрібен Український Дім житомирським дослідникам поліського етнопростору !» Ангеліна Нестерова, методист науково-методичного центру Управління освіти Житомирської обласної ради: «Як же потрібен Український Дім житомирським дослідникам поліського етнопростору !»

Любов Петренко (Житомир Голова Богунської районної ради): «Всією громадою будемо створювати наш Український Дім, докладемо всіх зусиль, і він у нас обов’язково буде!»Любов Петренко,  голова Богунської районної ради (Житомир): «Всією громадою будемо створювати наш Український Дім, докладемо всіх зусиль, і він у нас обов’язково буде!»

Живемо з надією …Живемо з надією …

Наталія Галушко-Аксьоненко, художник-фарфорист (Коростень) згадує про роль Миколи Маричевського у формуванні її світобачення, художнього сприйняття світуНаталія Галушко-Аксьоненко, художник-фарфорист (Коростень) згадує про роль Миколи Маричевського у формуванні її світобачення, художнього сприйняття світу

Подружжя Шевчуків… Ванда Чайковська: «Справжнім святом для нашої родини було перебування Миколи Маричевського в нашому домі . Вражень вистачало до наступного його приїзду…»Подружжя Шевчуків…

Ванда Чайковська: «Справжнім святом для нашої родини було перебування Миколи Маричевського в нашому домі . Вражень вистачало до наступного його приїзду…»Ванда Чайковська: «Справжнім святом для нашої родини було перебування Миколи Маричевського в нашому домі . Вражень вистачало до наступного його приїзду…»

Звучить віршоване шанування від учительської громади Житомира…Звучить віршоване шанування від учительської громади Житомира…

Віталій Правдицький, художник-графік (Пулини), тримає слово від молодої генерації житомирських художниківВіталій Правдицький, художник-графік (Пулини), тримає слово від молодої генерації житомирських художників

Щедрі дари осені з Саду Миколи МаричевськогоЩедрі дари осені з Саду Миколи Маричевського

Фото на згадкуФото на згадку

Візит високого гостя

Posted Август 27th, 2009 by natalia

20 серпня міністр культури і туризму України Василь Вовкун оглянув експозиції музею космонавтики ім. С.П.Корольова.

03

Серед супроводжуючих високого гостя - керівники культури та туризму області й міста: Василь Врублевський, Віктор Балюрко, Юрій Градовський, а також представники громадськості та ЗМІ.

021

А ось несподівана зустріч – з дітьми, які щойно оглянули музей і, сповнені вражень, саме покидають «КОСМОС». Тут, на східцях, і сфотогафувалися на згадку про цікаву зустріч.

06

«Що, діти, хочете сказати Міністрові?» Діти сором’язливо мовчать, а вихователька не розгубилась і просить більше грошей для санаторію – адже їх завжди бракує, а тут така нагода…

05

Уважно вдивляється високопосадовець в документи, фотографії, що розповідають про життя, сповнене високих злетів і трагічних сторінок, - життя генія, народженого в Житомирі. Дивується, співпереживає, захоплюється, ділиться враженнями…

01

Запис у книзі відгуків: «Сьогодні вранці, переступивши поріг музею, я ніби став отим хлопчаком, який у 1961 році, мабуть, як і всі діти, мріяв стати космонавтом. Надзвичайний музей з особливою атмосферою, яку ще створюють прекрасні житомирські музейники. Спасибі Вам! Хай продовжується український космос!.. З повагою, міністр культури і туризму України Василь Вовкун».

09

Проблеми, проблеми… Скільки їх обсіло музей!.. А в культуру загалом!… - бідкається директор музею Ольга Копил. Але подолаємо - адже Міністр обіцяє допомагати…

10

25 липня виповнилося 25 років із часу проведення експериментів зі зварювання у відкритому космосі. Льотчиками-космонавтами Світланою Савицькою та Володимиром Джанібековим вперше в світі були проведені експерименти зі зварювання, різання, паяння і нанесення покривів за допомогою універсального ручного електронно-променевого інструменту (УРІ). Жінка-космонавт вперше працювала у відкритому космосі з електронним променем і розплавленим металом. Успішне проведення такого експерименту засвідчило високу досконалість зварювальної апаратури, створеної багаторічною напруженою працею великого колективу вчених та інженерів Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона в тісному співробітництві із Центром підготовки космонавтів ім. Ю.О.Гагаріна.
Експеримент ввійшов в історію.
До ювілейної дати у Києві відбулася урочисте зібрання, учасниками якого стали російські космонавти Світлана Савицька та Володимир Джанібеков, київські вчені на чолі з Борисом Євгеновичем Патоном, екс-президент України Леонід Данилович Кучма, директор Головної обсерваторії України Ярослав Яцків, академік НАН України Володимир Павлович Горбулін, перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк, директор музею космонавтики ім. С.П.Корольова Ольга Андріївна Копил та ін. Вони згадували легендарне минуле, коли шляхи України і Росії в космосі ще не розійшлися, подробиці підготовки польоту і експерименту. В останні роки Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона розробляє вже 3-є покоління устаткування для проведення зварювання і споріднених технологій у відкритому космосі. Устаткування розробляється таким чином, щоб за допомогою створюваної апаратури можна було здійснювати не тільки ручні, але і механізовані види робіт з використанням робототехніки та інших автоматизованих пристроїв.

01

031

041

27 травня 2009 року у музеї космонавтики ім. С.П.Корольова пройшов науково-практичний семінар працівників освіти та культури «Пошуки оптимальних шляхів популяризації пісенно- музичної культури та декоративно-прикладного мистецтва на Житомирщині». На семінарі були розглянуті світоглядні, теоретичні, науково-практичні, педагогічні аспекти вивчення фольклорної та декоративно-прикладної творчості.
На семінарі виступили:
- Анатолій Шевчук, історик українського образотворчого мистецтва, з доповіддю «У видноколі вічності космобуття»;
- Олена Лаговська, журналіст Житомирського обласного радіо, доповідь «Возвеличити піснями свят день України».
Художники, журналісти, науковці, працівники музеїв, суспільні діячі, викладачі ВУЗів і шкіл міста взяли участь в обговоренні регіонального досвіду проблем народного мистецтва, надзвичайно актуальних для становлення і формування національної свідомості.

Анатолій Шевчук, історик українського образотворчого мистецтваАнатолій Шевчук, історик українського образотворчого мистецтва

Олена Лаговська, журналіст Житомирського обласного радіоОлена Лаговська, журналіст Житомирського обласного радіо

о. Богдан, Свято-Михайлівський кафедральний соборо. Богдан, Свято-Михайлівський кафедральний собор

Наталія Мєсяц, завідуюча кафедрою слов'янських мов ЖДУ ім. І.ФранкаНаталія Мєсяц, завідуюча кафедрою слов’янських мов ЖДУ ім. І.Франка

Валентина Невіська, старший науковий співробітник обласного краєзнавчого музеюВалентина Невіська, старший науковий співробітник обласного краєзнавчого музею

Галина Касянчук, учитель гуманітарної гімназії №23Галина Касянчук, учитель гуманітарної гімназії №23

Ангеліна Нестерова, керівник дитячогофольклорно-етнографічного гурту "Джерельце"Ангеліна Нестерова, керівник дитячого фольклорно-етнографічного гурту “Джерельце”

Наталія Галушко-Аксьоненко, художникНаталія Галушко-Аксьоненко, художник

Ольга Копил, директор музею космонавтики ім. С.П. КорольоваОльга Копил, директор музею космонавтики ім. С.П. Корольова

Писанки, фрагмент експозиціїПисанки, фрагмент експозиції

фото на згадку...фото на згадку…

День захисту дітей

Posted Июнь 4th, 2009 by natalia

Велике щастя для кожного з нас - справжній Учитель . Величезне задоволення отримують і вчителі від спілкування з своїми учнями. Ніщо не може замінити цього прекрасного союзу: зрілості і юності, досвіду і надії. Таким єднанням кожного року стає дитячий музичний фестиваль «Під сузір’ям Ліри». Бажання подарувати дітям і учителям радість творчості і спілкування, кожного року спонукає співробітників музею космонавтики ім. С.П.Корольова залучати до святкування Міжнародного Дню захисту дітей юних музикантів міста. Цього року, як і у минулі роки у фестивалі взяли участь кращі викладачі і учні музичних шкіл Житомира. У «космічному» залі звучали чарівні юні голоси, чуттєва гітара, веселий баян, вишуканий саксофон, неперевершене фортепіано, витончена скрипка… Ще і ще раз звучали аплодисменти для юних виконавців і їх учителів. Але ж яке дитяче свято без солодких подарунків? І цього року, як і завжди, діти отримали їх від Голови міської адміністрації – Віри Шелудченко.

292

01

03

06

07

10

14

16

20

25